ПІДКИДАТИ, -Аю, -Аєш і рідко ПІДКИДУВАТИ, -ую, -уєш, недок., ПІДКИНУТИ, -ну, -неш, док., перех. 1. Різко кидати вгору або піднімати. // Робити різкий рух вгору (рукою, головою, частиною тулсоа і т. ін.). // перев. безос., розм. Сильно трусити (під час їзди нерівною дорогою, від лихоманки, сміху і т. ін.). // безос. 2. Кидати, закидати під що-небудь. 3. що, чого, рідко без додатка. Класти, кидати, звичайно додаючи до чого-небудь. // чим, безос. // розм. Посилати, включати і т. ін. додаткові сили, нових людей. // розм. Привозити, приносити швидко або ще трохи, додатково. // у сполуч. зі сл. слово, ж а р т і т. ін., також без додатка, розм. Казати що-небудь, звичайно додаючи до сказаного кимсь. // У картярській грі - давати для бою карту. 4. Потай кидати, класти, залишати де-небудь або комусь, у когось із метою нашкодити, залякати і т. ін. // безос. Ц Навмисно залишити десь, у когось, відмовляючись від материнства (про немовля). 5. розм. Те саме, що підвозити 1. в. розм. Подавати допомогу, наділяючи харчами, грішми тощо.
Підкидати в інших словниках
| Підкидати — Тлумачний словник української мови |
| Підкидати — Фразеологічний словник української мови |