ПІДЛИЙ, -а, -є. 1. Який викликає осуд. Підлий вчинок. Ц Схильний до негідного вчинку, здатний на такий вчинок. // у знач. ім. підлий, -лого, ч., зневажл. Тни, хто своїми вчинками викликає осуд. // Уживається як лайливе слово. // у знач. ім. підле, -лого, с. Те, що викликає осуд, негативне ставлення. 2. розм. Дуже поганий; препоганий.
Підлий в інших словниках
| Підлий — Тлумачний словник української мови |