Пікнік — Великий тлумачний словник сучасної української мови
ПІКНІК, ч. Розважальна прогулянка компанією (звичайно з закускою на лоні природи).
ПІКНІК, -а, ч., заст. Людина з кремезною, схильною до повноти будовою тіла, відносно короткою шиєю і широким обличчям.