РАДА, -и, ж. 1. Пропозиція, вказівка, як діяти в яких-небудь обставинах, допомога добрим словом у скруті; порада. Давати собі раду. 2. Спільне обговорення яких-небудь питань, обмірковування чого-небудь із кимсь. // Нарада, засідання. " держати (радити) раду - радитися з ким-небудь. 3. Колегіальний орган якої-небудь організації, установи чи сама організація, установа, що розпоряджається, керує ким-, чим-небудь або радить у чомусь. Вчена рада. Педагогічна рада. ** біржова рада - вищий орган управління біржі. рада безпаки ООН - основний постійно діючий орган ООН, на який покладено головну відповідальність за підтримання міжнародного миру й безпеки. рада директорів -колегіальний орган, який здійснює загальне керівництво діяльністю акціонерного товариства. 4. Орган державної влади, який є формою політичної організації суспільства. ** верховна рада України - найвищий орган державної влади та єдиний законодавчий орган України. рада міністрів: а) в царській Росії у 1857 - 1882 рр. - дорадчий орган із загальнодержавних справ під головуванням царя, у 1905 - 1917 рр. - вищий орган влади (уряд); б) в СРСР в 1946 - 1990 рр. - вищий виконавчий і розпорядчий орган державної влади (уряд) Союзу РСР; в) в Російській Федерації - назва уряду до прийняття Конституції 1993 р.; г) назва урядів в Болгарії, Угорщині, Греції, Італії та деяких ін. країнах. рада ШТАТІВ - назва верхньої палати парламенту Індії. 5. У Запорізькій Січі та в Лівобережній Україні у 17 - 18 ст. - загальні збори козаків. ” рада генеральної старшини: в Україні у 17 - 18 ст. - вузький дорадчий орган при гетьмані, створюваний зі складу Ради старшини. рада старшини: в Україні у 17 - 18 ст. - дорадчий орган при гетьмані, до складу якого входила вся старшинська верхівка.
Рада в інших словниках
| Рада — Рідні імена. Слов'янський іменослов |
| Рада — Тлумачний словник української мови |