Радіатор — Великий тлумачний словник сучасної української мови
РАДІАТОР, -а, ч. 1. Теплообмінний апарат для охолодження води, мастила, повітря у двигунах внутрішнього згоряння. 2. Нагрівальний прилад у системах водяного, парового, іноді електричного опалення. 3. Пристрій для охолодження радіотехнічних елементів, що нагріваються під час роботи.