РАНГОВИЙ, -а, -е. Стос, до рангу. ** рангові замлі (маатності): в Україні у 17 - 18 ст. - земельні володіння, що надавались гетьманом і царем козацькій старшині як винагорода за службу. ** рангові селини - категорія феодально залежних селян на Лівобережній і Слобідській Україні в 2-й пол. 17 -18 ст які жили в рангових маєтностях.
