Риса — Великий тлумачний словник сучасної української мови
РИСА, -и, ж. 1. Лінія, проведена на чому-небудь. // Лінія, що окреслює предмет і дає уявлення про його форму; контур. 2. перев. мн., звичайно у сполуч. зі сл. обличчя, зовнішність іт. ін. Сукупність частин, ліній, що утворюють зовнішній вигляд, обриси лиця. // Зовнішній вираз якогось почуття, настрою і т. ін. 3. Особливість, ознака, властивість кого-, чого-небудь. // Подробиця, деталь. ** у головних (загальних) рисах - в основному, без подробиць, деталей.
РИСА, -и, ж. Верхній довгий одяг у талію з широкими рукавами у православного духовенства.