РОЗБІЙНИК, -а, ч. 1. Тни, хто займається розбоєм, грабіжництвом. // перен., розм. Тни, хто чинить насильство, утиски, здирство і т. ін. щодо кого-небудь. // Уживається як лайливе слово. 2. розм. Тни, хто любить бешкетувати, пустувати (про дітей).
Розбійник в інших словниках
| Розбійник — Словник чужомовних слів і термінів |