РОЗВІДНИК, -а, ч. 1. Тни, хто займається розвідкою або перебуває у розвідці (див. розвідка3 1, 2). 2. Літак для повітряної, катер для морської розвідки (див. розвідка3 1). 3. Працівник, агент розвідки (див. розвідка3 3). 4. Фахівець із розвідки (див. розвідка3 4).
РОЗВІДНИК, -А, ч. Фахівець із розводження пилки. РОЗВІДНИЦЬКИЙ, -а, -е. Прикм. до розвідник 1-3. // Власт. розвідникові. Розвідницька школа.
Розвідник в інших словниках
| Розвідник — Словник чужомовних слів і термінів |