РОЗЛУЧАТИ, -аю, -аєш і рідко РОЗЛУЧУВАТИ, -ую, -уєш, недок., РОЗЛУЧИТИ, -лучу, -лучиш, док., перех. 1. Примушувати кого-небудь розійтися, відійти один від одного. 2. Роз’єднувати, відділяти одне від одного кого-небудь (близьких, рідних, друзів і т. ін.). 3. Припиняти, розривати чий-небудь шлюб. 4. розм. Відділяти по одному з гурту (свійських тварин); вилучати.
Розлучати в інших словниках
| Розлучати — Тлумачний словник української мови |