Розписка — Великий тлумачний словник сучасної української мови
РОЗПИСКА, -и, ж. І. Дія за знач, розписати, розписувати 1 - 3. 2. Документ із підписом, який засвідчує одержання чого-небудь. ** Платіжна розписка - письмове засвідчення оплати за борговим зобов'язанням. Здавити під розписку -здавати щось кому-небудь, вимагаючи письмового свідчення про це.