Розтрачувати — Великий тлумачний словник сучасної української мови
РОЗТРАЧУВАТИ, -ую, -уєш і рідко РОЗТРАЧАТИ, -ію, -Аєш, недок., РОЗТРАТИТИ, -ачу, -Атиш, док., перех. 1. Витрачати, тратити, перев. легковажно (гроші, цінності і т. ін.). // перен. Нерозумно використовувати (сили, час і т. ін.) на що-небудь дріб'язкове, не варте уваги. ** Розтріпувати [самого] себб - витрачати свою енергію, свої фізичні й душевні сили на що-небудь дріб'язкове, не варте уваги. 2. Злочинно витрачати довірені гроші, цінності або інше майно.