Розчерк — Великий тлумачний словник сучасної української мови
РОЗЧЕРК, -у, ч. Ламана лінія, риска, що замикається від швидкого, розмашистого руху пером, олівцем по паперу під час писання. // Риска, завиток, яким закінчується підпис. Розчерк пера.