РОНИТИ, роню, рониш і рідко РОНИТИ, -яю, -яєш, недок., перех. 1. Позбуватися чого-небудь, втрачати, гсоити щось (листя, цвіт, зерна і т. ін.). // Давати можливість упасти чому-небудь, що відокремилося, відірвалося, кидати щось зверху вниз. /1 перен. Вселяти в кого-небудь якесь почуття, думки, надії і т. ін. ** Дух ронити за ким-дуже переживати, туроуватися за кого-небудь. Ронити (ронити) сльози (сльозі), нар.-поет. -плакати. 2. перен. Вимовляти, говорити скупо, нехотя (слова). 3. рідко. Випускати мимоволі, несподівано з рук, не втримувати чого-небудь у руках. // Давати чому-небудь можливість випасти, вивалитися; розгсолювати щось. 4. перен., рідко. Принижувати, применшувати що-небудь.
Ронити в інших словниках
| Ронити — Тлумачний словник української мови |
| Ронити — Фразеологічний словник української мови |