РУБЕЦЬ, -б ця, ч. 1. Продовгувата заглибина, подряпина, складка на поверхні чого-небудь. 2. Слід на шкірі у вигляді невеликої складки від рани, що загоїлася, від побоїв (ременем, батогом і т. ін.); Шрам. // Спайка, шрам на внутрішніх органах на місці операційного шва, виразки, що загоїлися, зарсоцювалися. 3. Те саме, що крайка 1. 4. Шов, що утворюється при зшиванні краю одного куска тканини, шкіри з краєм іншого; підрсолений край чого-небудь. // Загладжена, запрасована складка на одязі. “ До [останнього] рсоця - зовсім, остаточно, вкрай. Не залишилося ні (й) рсоци сухого на кому - хтось зовсім, наскрізь промок. рсоаць на рсоці-про дуже старий, латаний одяг. 5. Перший, найбільший відділ шлунка жсиних тварин. // їжа, приготовлена з цього відділу шлунка.
Рубець в інших словниках
| Рубець — Тлумачний словник української мови |
| Рубець — Фразеологічний словник української мови |