РУТА, -и, ж., заст. 1. Земля, передана громадою церкві або духовній особі на її утримання. 2. На Русі у 9 - 16 ст. - платня духовенсту, що її видавали хлібом, іноді грошима.
РУТА, -и, ж. 1. Багаторічна напівкущова або трав'яниста рослина родини рутових, яка містить ефірну олію. // нар.-поет. Уживається як символ привабливості, краси. Дівчина-рута. 2. Настій, відвар цієї рослини.
Рута в інших словниках
| Рута — Рідні імена. Слов'янський іменослов |
| Рута — Тлумачний словник української мови |