РУЇНА, -и, ж. 1. перев. мн. Залишки зрсинованої споруди, населеного пункту. // розм. Будівля, що перебуває у надзвичайно занедбаному стані. // перен. Те, що залишилось, уціліло від чого-небудь, що зникло, минуло. Зводити з руїн. ** Підводитися з руїн - відроджуватися, відбудовуватися (про зрсиновані міста, села, будівлі і т. ін.). 2. переи., розм. Немічна від старості або хвороби людина. 3. Повний розвал, розруха. 4. Рсинування, знищення чого-небудь. 5. Повне розорення, занепад чого-небудь.
Руїна в інших словниках
| Руїна — Тлумачний словник української мови |