РЯДБВИЧІ, -ів, мн. (одн. рядбвич, -а, ч.; рядбвка, -и, ж.). 1. У давній Русі - категорія залежних людей, які відбували феодальні повинності на підставі певного договору з паном. 2. У 14 - 17 ст. - члени торговельних кооперацій, власники лавок у торговельних рядах, жителі торгово-ремісничих поселень.
