Річ

РІЧ1, річі, ж. (мн. р4чі, -ей). 1. Предмет, перев. хатнього вжитку, трудової діяльності і т. ін. // Будь-який предмет взагалі. // мн. Одяг, білизна, предмети особистого користування і спеціального призначення. Зимові речі. // мн. Предмети особистого користування, зібрані й запаковані для перевезення їх в інше місце. // мн. Предмети, що належать кому-небудь; майно. // Що-небудь їстівне. // Який-небудь предмет, що викликає захоплення. Речі першої потреби. 2. Явище дійсності, вияв або результат якої-небудь дії, діяльності; випадок, факт, подія. // Ситуація, становище, які склались у кого-небудь із чимсь. // у сполуч. з означ. Те, що для кого-небудь є важливим, має неабияке значення, становить певну цінність. // Те, що стосується якогось кола питань, пов'язане з ним. // Те, від чого залежить щось, потреба в чому-небудь. Звісна річ. ** Стан речои - певна ситуація, що склалася на даному етапі, в даний момент. 3. Твір літератури, мистецтва, наукова книга. 4. Робота, справа і т. ін., якою займається або повинен займатися хто-небудь; діло. // Те, що безпосередньо стосується кого-небудь, входить у чиїсь обов'язки, є чиїмсь завданням. // мн. Вчинки, поведінка кого-небудь. " У тім-то й річ, що ... - уживається для наголошення, підкреслення того, що висловлюється. До р4чі: а) в потрібний момент, вчасно, до ладу; б) потрібний, своєчасний; в) так, як треба, вдало, влучно; г) (у знач, вставн. сл.) уживається для позначення побіжного зауваження, доповнення до щнино висловленого або у зв'язку з ним. 5. тільки ми., філос. Об'єктивний світ (предмети, явища), що існує поза свідомістю людини і діє на її свідомість.