САМОБУТНІЙ, -я, -є. Який відзначається природною своєрідністю, не схожий на інших (інші); самостійний у своєму розвитку, незалежний від будь-яких впливів; неповторний, оригінальний. Самобутній талант. // у знач. ім. самобутнє, -нього, с. Те, що відзначається природною своєрідністю, не схоже на інше.
Самобутній в інших словниках
| Самобутній — Тлумачний словник української мови |