САМОСТІЙНИЙ, заст. САМОСТАЙНИЙ, -а, -е. 1. Який не перебуває під чиєюсь владою; не підпорядкований, не підлеглий кому-, чому-небудь (про держави, політичні організації тощо). // Вільний, незалежний. // Здатний діяти сам, без сторонньої допомоги або керівництва; здатний на незалежні діі, вчинки і т. ін. // Власт. незалежній людині. 2. Відособлений від інших; який в ряді інших має значення сам по собі; окремий. 3. Який здійснюється своїми силами чи з власної ініціативи, без сторонньої допомоги або керівництва. // Позбавлений сторонніх впливів; оригінальний.
Самостійний в інших словниках
| Самостійний — Тлумачний словник української мови |