САМОТА, -й, ж. 1. Стан за знач, самітний, самітній; самотність. // Гостре відчуття відокремленості, ізольованості від кого-, чого-небудь. 2. у знач, присл. самотою. Без нікого; наодинці. // Без сім'ї, рідних, близьких, друзів; сам. //- Окремо від інших; осібно. ** На (в) самоті: а) те саме, що самотою; б) (тільки на самоті, з ким — чим) без свідків; віч-на-віч.
Самота в інших словниках
| Самота — Рідні імена. Слов'янський іменослов |
| Самота — Тлумачний словник української мови |