СВІДОК, -дка, ч. 1. Людина, що була присутня при якій-небудь події, пригоді й особисто бачила що-небудь; очевидець. // Сучасник і спостерігач чого-небудь. І/ Предмет, річ, що існували під час подій, які відбувалися безпосередньо на цьому місці або неподалік. ** показання свідків - усне повідомлення свідка про обставини, які мають значення для кримінальної або цивільної справи. Без свідків - наодинці з ким-небудь; без зайвих людей. Живий свідок - спостерігач чи безпосередній учасник яких-небудь подій. При свідках - у присутності кого-небудь. 2. Особа, яку викликають до суду для свідчення про відомі їй обставини справи. 3. Особа, присутня при чому-небудь для офіційного підтвердження дійсності або правильності чогось.
Свідок в інших словниках
| Свідок — Тлумачний словник української мови |
| Свідок — Фразеологічний словник української мови |