Сдидка — Великий тлумачний словник сучасної української мови
СДИДКА, рідко СХІДКА, -и, ж. 1. У давній Русі -збори городян, що розглядали й вирішували суспільні та державні справи. 2. В Україні та Білорусії - збори членів поземельної сільської громади. // збірн. Присутні на таких зборах. 3. У дореволюційній Росії - революційні збори робітників, студентів і т. ін. 4. Зустріч, зібрання певної групи людей в якому-небудь місці для розваги, відпочинку, обміркування чогось.