Сезон — Великий тлумачний словник сучасної української мови
СЕЗОН, -у, ч. 1. Одна з чотирьох пір року. 2. Частина року, найбільше придатна для яких-небудь робіт, занять, відпочинку тощо. Футоольний сезон. // Період, протягом якого працюють театри. // Час дозрівання плодів, ягід, цвітіння квітів і т. ін. Виноградний сезон. ** мартвий сезбн - час застою, затишшя в торгівлі, промисловості. Театральний, музйчний сезбн - період, коли регулярно працюють театри, концертні зали тощо.