Сервітут — Великий тлумачний словник сучасної української мови
СЕРВІТУТ, -у, ч., юр. Обмеження права користування чужою власністю, головним чином землею, заборона проїзду через приватні володіння тощо. ** міжнародний сервітут - обмеження суверенітету однієї держави над тією чи іншою ІТ територією на користь іншої держави (інших держав).