Сертифікат — Великий тлумачний словник сучасної української мови
СЕРТИФІКАТ, -а, ч. 1. Посвідчення, письмове свідоцтво. 2. Документ, що засвідчує склад, якість продукції, а також сортність, асортимент тощо, і додається до товарів, які надходять у продаж. 3. фін. Позикове фінансове зобов'язання держави. // Назва білета деяких державних позичок. 4. фін. Бланк цінного паперу, який видається власнику цінного паперу (цінних паперів) і містить визначені законодавством реквізити та назву виду цінного паперу та засвідчує право власності на цінний папір. ** Акціонерний сертифікат -документ, що посвідчує право власника на частину капіталу компанії. Аудиторський сертифікат: а) сертифікат аудитора, який дає йому право займатися аудиторською діяльністю; свідоцтво про наявність ліцензії на таку діяльність; б) свідоцтво, що його видають за результатами аудиторської перевірки. Глобальний сертифікат емісії - документ, що його емітент складає на весь випуск цінних паперів у бездокументарній формі. Депозйтний сертифікат - те саме, що ощадний сертифікат, золотий сертифікат - свідоцтво про депонування золота у банк. Інвестиційний сертифікат - цінний папір, що дає право його власникові на дивіденди без участі в контролюванні підприємства. Ощадний сертифікат - письмове свідоцтво банку про вклад коштів. Сертифікат відповідності - документ, що підтверджує якість послуг, що надаються, та їх відповідність конкретному стандарту чи іншому нормативному документу. Сертифікат йкості - свідоцтво, яке засвідчує якість фактично поставленого товару і його відповідність умовам контрактси Страховий сертифікат - документ, що містить умови договору страхування, замінює страховий поліс.