Синкліт — Великий тлумачний словник сучасної української мови
СИНКЛІТ, -у, ч. У Стародавній Греції та Стародавньому Римі - збори вищих сановників. // Зібрання духовних осіб, духівництва. // перев. ірон., жарт. Зібрання яких-небудь осіб.