СИРОТА, -й, ч. і ж. 1. Дитина, підліток, що втратили батька й матір або одного з них. // Людина, що залишилася без рідних, близьких; одинока, самітна людина. // перен. Бідна, нещасна людина; бідолаха. ** зостатися (залишитися, лишити-ся і т. ін.) сиротою: а) втратити батька й матір або одного з них; б) бути одинокою, самітною людиною. 2. перев. ми., іст. У давній Русі - різні категорії феодального залежного селянства. 3. тільки ми., розм. Пухирці, що з'являються на шкірі людини від холоду або нервового збудження. ** узйтися сиротами - покритися пухирцями від холоду або нервового збудження.
Сирота в інших словниках
| Сирота — Тлумачний словник української мови |
| Сирота — Фразеологічний словник української мови |