СКАКУН, -А, ч. 1. Кінь з високими біговими якостями. Донський скакун. 2. розм. Тни, хто весь час скаче, не всидить на місці; пострибун. 3. розм. Тни, хто танцює; танцюрист. 4. діал. Коник (у 5 знач.). 5. Рід жуків родини жужелицевих.
Скакун в інших словниках
| Скакун — Словник чужомовних слів і термінів |