Скань — Великий тлумачний словник сучасної української мови
СКАНЬ, -і, ж., мист. Тонкий скручений золотий, срібний або мідний дріт, з якого виготовляють ажурний візерунок; ювелірний виріб із таким візерунком; філігрань. // Техніка виготовлення такого візерунка, виробу.