СКИБА, -и, ж. 1. Смуга, шар землі, яку вивертає плуг під час оранки. // Така смуга землі як одиниця виміру орної площі. ** Сіяти (розсівати) по ски-бі - сіяти злаки, багаторічні трави та ін. по вивернутих під час оранки шарах цілини, поля. 2. Відрізаний ножем великий плоский шматок чого-небудь їстівного (хліба, кавуна і т. ін.). ** Відрізана скиба - людина, яка відділилася від родини, стала жити самостійно (спершу - про дочку, що вийшла заміж).
Скиба в інших словниках
| Скиба — Тлумачний словник української мови |
| Скиба — Фразеологічний словник української мови |