Склепіння — Великий тлумачний словник сучасної української мови
СКЛЕПІННЯ, -я, с. 1. Опукле перекриття або покриття, що з'єднує стіни, підпори будівель, споруд, мостів і т. ін. // Опукла стеля або взагалі верхнє внутрішнє покриття, перев. утворене криволінійною поверхнею будівлі. // Те саме, що Арка. // Навіс, утворений переплетенням гілок та листя дерев, кущів. // Взагалі накриття, покрив; товща. ** Склепіння глотки - верхня стінка глотки, прикріплена до основи черепа. Склепіння кон'юктиви - частина кон'юнктиви в місцях переходу з повік на очне яблуко. Склепіння піхви -простір між стінкою піхви та піхвовою частиною шийки матки. // перен. Про сферичну поверхню чого-небудь. 2. рідко. Те саме, що склеп 1.