Скребачка — Великий тлумачний словник сучасної української мови
СКРЕБАЧКА, -и, ж. 1. Знаряддя у вигляді гострої лопатки для зіскрібання чого-небудь. // Лопата на довгому держалні для зчищання льоду, бруду і т. ін. 2. Великий ківш із гострим краєм для зачерпування ґрунту або яких-небудь сипких матеріалів. 3. Пристрій у конвеєрах, що пересуває насипний вантаж. Контурна скребачка. 4. Металева пластинка, прикріплена біля входу у приміщення для зчищання бруду з взуття. 5. археол., рідко. Те саме, що скребло 1.