СКУПИЙ, -а, -е. 1. Який уникає витрат; надміру, до жадібності ощадливий (про людину). // у знач, ім. скупий, -пого, ч.; скупі, -пої, ж. Надміру, до жадібності ощадлива людина. // на що. Стриманий у вияві чого-небудь. 2. перен. Недостатній, неповний в якомусь відношенні; бідний на щось. // Незначний за розміром; невеликий. // Який не вичерпує чого-небудь, потребує доповнень, уточнень. // Недостатній щодо кількості, якості і т. ін.; скромний. // Нечисленний. // Не частий, не безперервний. // Небагатослівний, лаконічний. //- Обмежений. 3. перен. Стриманий, слабкий у своєму вияві. // Нерясний (про сльози, дощ і т. ін.). //- Неяскравий (про вогонь, світло і т. ін.). скупиндра див. скупиндра. скупиндряга див. скупендрига.
Скупий в інших словниках
| Скупий — Тлумачний словник української мови |
| Скупий — Фразеологічний словник української мови |