СЛАБИЙ, -А, -е. 1. Хворий, недужий. // у знач. ім. слабий, -ббго, ч.; слаба, -бої, ж. Хвора людина. // на що, рідко чим. Хворий на яку-небудь хворобу; у якого щось болить. //- Який не відзначається міцністю (про здоров'я). // Який функціонує з відхиленнями від норми (про організм, його орган). Слабе серце. 2. Який має невелику фізичну силу; прот. сильний. Ну знач. ім. слабий, -ббго, ч.; слаба, -бої, ж. Тни, хто не має великої фізичної сили. // В яких немає достатньої сили (про руки, ноги, м'язи і т. ін.). /1 Який знесилився, ослаб від хвороби, втоми, голоду і т. ін. //- Неміцної будови, схильний до захворювань; хворобливий. //- Який погано, повільно росте (про рослину). // Який втратив колишню гостроту, притупився (про слух, зір, пам'ять). 3. Який не відзначається твердістю, стійкістю, вольовим характером. 4. Який не має великої сили, влади, великого впливу, авторитету. Слаба держава. // у знач. ім. слабий, -ббго, ч.; слаба, -бої, ж. Тни, хто не має великої сили, влади, великого впливу, авторитету. // Який втратив свою воєнну міць, здатність до опору, наступу і т. ін. (про армію, її підрозділ). 5. Незначний за силою, ступенем вияву. Слабий посміх. // Неяскравий, тьмяний. // Неголосний. // Незначний, малий. 6. Непереконливий, необгрунтований. Слабий доказ. 7. Який не сягає потрібного рівня розвитку; відсталий. // Який не має певних знань, навичок і т. ін. Слабий фахівець. // Недосконалий у художньому відношенні.
Слабий в інших словниках
| Слабий — Тлумачний словник української мови |
| Слабий — Фразеологічний словник української мови |