СЛАБОУМСТВО, -а, с. Стійке зниження та спрощення психічної діяльності, яке характеризується послабленням пізнавальних процесів, збідненням емоцій та порушенням поведінки. ** Алковольне слабоумство - форма слабоумства, яке розвивається при хронічному алкоголізмі. Вроджене слабоумство - загальна, різного ступеня вираженості розумова відсталість, зумовлена порушенням раннього онтогенезу. стараче слабоумство - слабоумство, яке починається перев. у старечому віці, зумовлене атрофією кори головного мозку.
