СЛАВА, -и, ж. 1. Широка популярність як свідчення загального схвалення, визнання чиїхось заслуг, таланту, доблесті і т. ін. // кого. Відомість кого-небудь у певній сфері. // Доблесні діла, героїчні подвиги. // чого, чия. Тни, ким пишаються, хто своїми заслугами, талантом і т. ін. приніс широке визнання, відомість кому-, чому-небудь. " На славу: а) для прославлення кого-, чого-небудь; б) дуже добрий, прекрасний, чудовий; в) дуже добре, прекрасно, чудово; г) дуже. Тільки [й] слави (слава), що .... розм. - тільки говориться, вважається так (таким), а насправді інакше (інакший). 2. Загальна думка про кого-, що-небудь; репутація. //- звичайно у сполуч. зі сл. недобрий, лихий і т. ін. Несхвальна думка про чиїсь дії, вчинки і т. ін. //- рідко. Честь, добре ім’я. // Безчестя, ганьба. ** пускати славу иа (про) кого — ославляти, знеславлювати, ганьбити кого-небудь. 3. перев. у сполуч. зі сл. ходити, піти, розпускати іт. ін. Чутка, звістка про кого-, що-небудь. // Поговір, пересуди, розмови. 4. Вигук, який виражає схвалення, визнання і т. ін. // Бниовий поклик, ура. ** слава Ісусу! - навіки слава!, діал. — форма вітання і відповіді на нього. мати славу: а) бути широко відомим, популярним; б) (кого) вважатися ким-небудь.
Слава в інших словниках
| Слава — Рідні імена. Слов'янський іменослов |
| Слава — Тлумачний словник української мови |