СМЕРТНИЙ, -а, -е. 1. Який не живе вічно; прот. безсмертний. // у зиач. ім. смертні, -них, мн. (одн. смертний, -ного, ч.; смертна, -ної, ж.). Люди; прот. безсмертні. Простий смертний. 2. Признач, для вмираючого або для мертвого. На смертнім одрі. ** Смертна постіль - місце, на якому людина вмирає або лежить мертва. 3. Те саме, що смертельний 1, 2, 5. ** Смертна кара -страта. Смертна присига (клитва) - присяга, клятва життям. Смертний гріх: а) за релігійним уявленням - гріх, якого не можна спокутувати, який карається вічними муками на тому світі; б) велика провина.
Смертний в інших словниках
| Смертний — Фразеологічний словник української мови |