Сміливий — Великий тлумачний словник сучасної української мови
СМІЛИВИЙ, -а, -е. 1. Який не знає страху, не боїться небезпеки; відважний, хоробрий. // у знач. ім. сміливий, -вого, ч.; смілива, -вої, ж. Людина, яка не знає страху, не боїться небезпеки. // Який виражає сміливість, відвагу, хоробрість. // Який свідчить про відвагу, хоробрість. 2. Який не боїться труднощів, невдач, перешкод; рішучий. // у знач. ім. сміливий, -вого, ч.; смілива, -вої, ж. Людина, яка не боїться труднощів, невдач, перешкод. // Сповнений сміливості, відваги, дерзання. // Який зачіпає, порушує гострі, назрілі, болючі питання. // Який містить щось нове, своєрідне; незвичайний, нетрафаретний. 3. Небоязкий, несоромливий у поводженні з іншими. 4. Який чітко вирізняється з-поміж інших.