Снувалка — Великий тлумачний словник сучасної української мови

Снувалка

СНУВАЛКА, -и, ж., текст., зах. Оснівниця. СНУВАЛЬНИЙ, -а, -е. Признач, для снування. СНУВАЛЬНИК, -а, ч. Тни, хто снує пряжу, виготовляючи основу для тканини. // Робітник, що працює на снувальній машині.

Алфавітний покажчик

А 5203 Б 6596 В 11964 Г 6115 Д 6970 Е 2436 Є 189 Ж 1005 З 11179 И 26 І 1857 Ї 46 Й 180 К 9147 Л 3574 М 6733 Н 10433 О 8300 П 31890 Р 8150 С 13990 Т 6563 У 3853 Ф 3060 Х 2457 Ц 1461 Ч 1940 Ш 2754 Щ 463 Ю 155 Я 544