Сніжник — Великий тлумачний словник сучасної української мови
СНІЖНИК, -а, ч. Накопичення снігу чи льоду на земній поверхні, що зберігається протягом теплого періоду року після танення снігового покриву.
СНІЖНИК, -А, ч. Спеціально підготовлене місце для скупчення і зберігання снігу.