СБРОМ, сірому, розм. сорома, ч. 1. Почуття сильного збентеження, зніяковіння через свою погану поведінку, негідні дії, вчинки і т. ін. // Почуття моральної відповідальності за свою поведінку, вчинки і т. ін. // Почуття ніяковості, сором'язливості. “ Без сорому - не соромлячись, не засуджуючи своєї поведінки, вчинків. Сброму наїстися - зробивши що-небудь осудливе, осоромитися. Сброму немає кому, в кого - хто-небудь безсоромний. 2. Недобра слава, безчестя; ганьба. // Ганебний вчинок. Завдавати сорому. Набиратися сорому. ** На сором кому, у знач, вставн. сл. -уживається для вираження невдоволення чиєю-небудь поведінкою, вчинком, осуду їх і т. ін. 3. у знач, присудк. сл. Те саме, що соромно. 4. у знач. виг. Уживається для вираження осуду чиєї-небудь поганої поведінки, негідних дій, вчинків і т. ін. 5. розм. Зовнішні статеві органи людини.
Сором в інших словниках
| Сором — Тлумачний словник української мови |
| Сором — Фразеологічний словник української мови |