СПОКІЙ, спокою, ч. 1. Відсутність руху і шуму; нерухомість, тиша. 2. Стан душевної рівноваги, відсутність хвилювань, сумнівів, клопотів і т. ін. " Дай (дайте) спокій - вигук, що виражає вимогу перестати що-небудь робити, говорити і т. ін. ДАТИ спикій: а) (кому) забезпечити спокійне існування, привести в стан душевної рівноваги; б) (кому, чому!) облишити, не туроувати. Не давати спикию кому — туроувати, тривожити, переслідувати кого-небудь. Не знати спикию - жити у фізичному й моральному напруженні. нема спикию від кого -кому-небудь доводиться зазнавати туроот, тривог, переслідувань від кого-небудь. 3. Повний відпочинок, бездіяльність. ** Виходити на спикій -відходити від справ, переставати працювати. Вічний спикій - спокійне життя в раю після смерті; смерть. 4. Уміння володіти собою; витримка. // Урівноваженість, стриманість характеру, натури. 5. Відсутність війн, громадських заворушень, хвилювань і т. ін.; мир, порядок. // Спокійне, тихе життя. 6. Філософська категорія, що відображає відносну нерухомість, сталість предметів і явищ навколишнього світу. 7. бот. Стан рослини, за якого припиняється її ріст.
Спокій в інших словниках
| Спокій — Тлумачний словник української мови |
| Спокій — Фразеологічний словник української мови |