СТИРЧАТИ, -чу, -чиш, недок. 1. Стояти, чітко вирізняючись на поверхні чого-небудь; виступати, видаватися вперед, угору; розташовуватися сторч. // Не прилягати щільно до чого-небудь, а підніматися сторч; настовоурчуватися. // Висовуватися, виставлятися звідки-небудь якоюсь частиною. // Надто видаватися, виступати наперед або назовні (про окремі частини тіла). // Міститися, бути розташованим, вирізняючись у навколишньому просторі або з-поміж чого-небудь. 2. Міститися на чому-небудь, десь (про предмети, недоладно розміщені або недоречні у цьому місці). 3. перен., розм. Бути присутнім, перебувати де-небудь (про недоречне, небажане або постійне, обридливе перебування кого-небудь десь). // зневажл. Постійно працювати, довгий час займатися чим-небудь. ** стирчати більмбм (спичкою) в (на) бці (очах) у кого, кому - набридати, дратувати своєю присутністю, наявністю.
Стирчати в інших словниках
| Стирчати — Тлумачний словник української мови |
| Стирчати — Фразеологічний словник української мови |