Стопа — Великий тлумачний словник сучасної української мови
СТОПА1, -й, ж. 1. Кінцева нижня частина ноги людини та задньої кінцівки деяких наземних хребетних тварин. 2. заст., поет. Нога. 3. рідко. Нижня частина гори.
СТОПА2, -й, ж. Одиниця виміру віршованих рядків; група складів з певним, незмінним для даного вірша розташуванням одного наголошеного і одного, двох чи трьох ненаголошених складів.
СТОПА , -й, ж., розм., рідко. Те саме, що стіс.
СТОПА4, -й, ж. 1. Стара (до запровадження метричної системи мір) російська міра кількості паперу, яка дорівнювала 480 аркушам. 2. Російська міра місткості посудини для вина (близько 0,6 л.), якою користувалися до 17 ст.