СТОРОЖОВИЙ, -А, -А. 1. Який стоїть на варті, охороняє кого-, що-небудь. // Признач, для сторожування, вартування; який є місцем перебування сторожі. // Який несе дозорну або прикордонну службу. ** сторожова мовила - високий земляний насип при дорозі, на кордоні і т. ін., який був місцем перебування сторожі. Сторожовий полк - на Русі 10 - 17 ст. - кінний загін, що прикривав основні сили та здійснював розвідку. 2. Стос, до сторожування, вартування. 3. За допомогою якого попереджають про небезпеку, остерігають.
