СТОРОНА, -й, ж. 1. Простір, місцевість, розташовані в якому-небудь напрямку від когось, чогось, а також цей напрямок. ** Сторони світу - північ, південь, схід, захід. 2. перен. Те саме, що бік 7. 3. Місцевість, область, район і т. ін., що має певні природні й кліматичні особливості; край. // Те саме, що країна 1, 2. 4. у знач, присл. сторонбю. П Обминаючи яке-небудь місце. // Осторонь, віддалік. // перен. Не безпосередньо, через когось. Обходити стороною. 5. Простір, місцевість, місце, розташовані справа або зліва від середини. // Простір, місцевість, місце, розташовані на одному з берегів річки, озера і т. ін. // Одна з частин цілого, умовно поділеного навпіл. Сторона обличчяу // Місце, місцевість, розташовані на відстані від кого-, чого-небудь. // Уживається в складі назв частин міста, розміщеного на березі річки, бухти і т. ін. Виборзька сторона. 6. чого і з означ. Складова частина, елемент чого-небудь. //- Якість, особливість, що характеризують кого-, що-небудь у певному відношенні. Сильна сторона. Слабка сторона. 7. Особа, група осіб, організація і т. ін., що протиставляється у певному відношенні іншій особі, групі осіб, організації тощо. ** Договірні сторони - юридичні і фізичні особи, які укладають або уклали між собою договір. Тротя стороні - юридична або фізична особа, що визнається незалежною від сторін, які беруть участь у питанні, що розглядається. 8. Одна з поверхонь якого-небудь предмета, бік чогось. Тіньова сторона. 9. мат. Відрізок прямої, що обмежує геометричну фігуру. Сторона трикутника, 10. перен. Погляд, кут зору, розуміння. //-. рідко. Те саме, що сторінка 1. ** 3 (зі) сторони - від сторонніх людей, з іншого середовища і т. ін. На стоу роні: а) (у сполуч. зі сл. ж и т и) окремо від рідних; б) серед чужих людей, в іншому колективі, не в своєму середовищі і т. ін.; в) (у сполуч. зі сл. дістати, взяти іт. ін.) незаконно. На сторону: а) (у сполуч. зі сл. п і т и. в і д д а т и і т. ін.) в чужий дім; б) стороннім людям; в) (у сполуч. зі сл. збути, в і дд ат и і т. ін.) незаконно.
