СТОРОННІЙ, -я, -є. 1. Який не є членом даної родини, цього колективу і т. ін.; чужий. // Непричетний до кого-, чого-небудь. // Який прийшов, з'явився і т. ін. з іншого місця, іншої місцевості тощо. // у знач. ім. сторонній, -нього, ч.; сторон-ня, -ньої, ж. Людина, яка не є членом даної родини, цього колективу і т. ін. // у знач. ім. сторонній, -нього, ч.; стороння, -ньої, ж. Людина, непричетна до кого-, чого-небудь. // у знач. ім. сторонній, -нього, ч.; стороння, -ньої, ж. Людина, яка прийшла, з'явилася і т. ін. з іншого місця, іншої місцевості тощо. ** Стороннє бко: а) погляд чужої людини; б) непричетна до кого-, чого-небудь людина. 2. Чий-небудь інший, не власний. 3. Який не має прямого відношення до чого-небудь; побічний. // Чужорідний, невластивий кому-, чому-небудь. Сторонній предмет в організмі. II у знач. ім. стороннє, -нього, с. Те, що не має прямого відношення до чого-небудь.
Сторонній в інших словниках
| Сторонній — Тлумачний словник української мови |
| Сторонній — Словник чужомовних слів і термінів |