СТРАХУВАЛЬНИЦЯ, -і. Жін. до страхувальник. СТРАХУВАННЯ, -я, с. 1. Дія за знач, страхувати. 2. Форма відшкодування збитків за рахунок страхового фонду окремим особам чи установам, майно яких зазнало пошкодження від стихійного лиха або нещасного випадку, і матеріального забезпечення громадян у разі втрати ними працездатності, смерті годувальника і т. ін. ** Групові страхування - форма страхування громадян, при якій страхове товариство укладає договір про страхування з адміністрацією організації, підприємства. Державне страхування - одна з організаційних форм страхування, за якої функцію страхувача виконує державна організація. Обов'язко-ве страхування - форма страхування, за якої страхові відношення виникають у силу закону і не потрібна наявність спеціального договору страхування. Соціальне страхування - система матеріального забезпечення та обслуговування громадян у старості, у зв'язку із захворюванням, повною або частковою втратою працездатності та ін. Страхування кредитів - різновид страхування, який охоплює комерційні кредити, банківські кредити, зобов'язання і доручення щодо кредитів, довготермінові інвестиції тощо. 3. Те саме, що страхові плота (див. страховий).
